Хто кредитує Україну, на яких умовах та чи виграє від цього вітчизняна економіка.

Авторська публікація Ярослава Вінокурова, передрук без змін “Економічна Правда”

“Це відкриє нові можливості для партнерства між економіками наших країн, зокрема у сферах оборони та безпеки, відновлювальних джерел енергії і транспортної інфраструктури”, – зазначив міністр фінансів Сергій Марченко під час підписання меморандуму з Великорбританією щодо надання Україні кредитних гарантій на 2,5 млрд фунтів стерлінгів.

Гарантії та пільгові кредити – поширене явище. Такі позики, на відміну від запозичень на фінансових ринках, мають цільове призначення: вирішити конкретну інфраструктурну чи соціальну проблему.

Проте, як показує практика, такі кредити Україна використовує не надто охоче, а найбільше від них виграє країна-кредитор.

Без кредитів ніяк

У 2020 році через карантин Україна зіткнулася з найбільшим дефіцитом бюджету за свою історію. Майже 300 млрд грн не вистачатиме уряду для фінансування всіх запланованих видатків.

Ситуацію ускладнює фактично заморожена співпраця з МВФ, на який орієнтується решта великих кредиторів України.

Після недавніх рішень Конституційного суду, які поставили під сумнів досягнення України в антикорупційній політиці, сподіватися на відновлення співпраці з великими кредиторами щонайменше до кінця 2020 року не варто.

За десять місяців 2020 року уряд позичив 426,5 млрд грн – 75% від запланованої на цей період суми. Останнім часом Міністерству фінансів усе складніше продавати облігації внутрішньої державної позики, а ставки за ними зросли з 8-9% до понад 10% річних.

В умовах хронічного дефіциту державного бюджету і частих політичних та економічних криз Україні складно знайти гроші для фінансування довгострокових інфраструктурних чи соціальних проєктів, тому уряд звертається за допомогою до інших держав. Ті погоджуються, надаючи позики на пільгових умовах.

За даними Мінфіну, до жовтня Україна отримала пільгових кредитів від інших держав на 64,1 млрд грн. Ця сума майже дорівнює обсягу фонду боротьби з COVID-19, створеного навесні для протидії наслідкам пандемії (його розмір становить 66 млрд грн).

Пільгові позики надавали Польща, Німеччина, Франція та Японія. Серед цілей – модернізація систем водопостачання і водовідведення, облаштування пунктів пропуску, модернізація енергомереж, купівля гелікоптерів для служби надзвичайних ситуацій.

Залучені кошти ідуть до спеціального фонду держбюджету. Це означає, що вони мають чітке цільове призначення. Уряд не зможе “перекинути” їх на латання дір в інших сферах: виплату пенсій, зарплат працівникам бюджетної сфери чи будівництво доріг.

Відсоткові ставки за такими кредитами набагато нижчі за ринкові. Зазвичай Україна отримує кошти під 2-3% річних, іноді ставка мінімальна – 0,1%. Наприклад, дохідність єврооблігацій на 2 млрд євро під час останнього розміщення в липні становила 7,25% річних.

Крім низьких ставок, перевагою кредитів від урядів інших країн є так званий пільговий період, протягом якого Україні не потрібно повертати ні тіло кредиту, ні відсотки за користування ним. Як правило, цей період становить п’ять-шість років.

Однак ця “щедрість” має зворотний бік: умови залучення грошей. Ці умови найчастіше прописуються так, що найбільше від них виграє економіка країни-кредитора. Україна отримує лише можливість профінансувати соціально значущий проєкт.

Інтереси кредиторів

В умовах пільгових кредитів, які надають Україні уряди інших країн, як правило, прописують не лише базові параметри (термін, ставка, тривалість пільгового періоду), а й те, у кого позичальник повинен закуповувати товари та послуги.

Такими постачальниками зазвичай є компанії з країни-кредитора. Іноді кредитні гроші навіть не “заходять” в Україну, а напряму виплачуються підрядникам у рамках позики.

Японський кейс

Найбільший за обсягом пільговий кредит для України – позика на реконструкцію Бортницької станції аерації. Її видала Японія у 2015 році на 40 років. Пільговий період становить десять років, тобто виплати почнуться після 2025 року. Загальний розмір позики – 108,2 млрд ієн (зараз – близько 29,5 млрд грн), ставка – 0,1% річних.

У межах цього кредиту Україна зобов’язалася купувати товари та послуги для реконструкції станції у компаній з Японії або з інших країн за умови, що частка японських товарів чи послуг у загальній ціні контракту не буде нижчою за 30%.

Бортницька станція – великий об’єкт, який очищує стічні води Києва і прилеглих міст та селищ Київської області. Її реконструкція передбачає будівництво очисного цеху та переоснащення двох з трьох існуючих цехів. Такі інвестиції потребуватимуть значної кількості обладнання та консультаційних послуг, які будуть надавати японські компанії.

Україна не отримає навіть податків від імпорту обладнання з Японії (ПДВ, мита та акцизів), адже вони звільнятимуться від оподаткування. Надходження лише ПДВ з товарів та послуг на суму цього кредиту могло б сягнути майже 6 млрд грн.

Французький кейс

Одним з останніх Україна отримала французький пільговий кредит на поліпшення системи водопостачання в Маріуполі. Угоду підписали в березні 2020 року. Україні нададуть 64 млн євро на 30 років під 0,08% річних. Пільговий період – десять років.

За умовами договору, французька частка товарів та послуг повинна становити щонайменше 70%. Ці товари та послуги будуть звільнені від усіх податків та зборів.

Придбання інших 30% товарів та послуг в українських або іноземних компаній, крім французьких, контролюватиме французька сторона. Контроль за виконанням контрактів покладено на французькі компанії-постачальники Stereau та Beten Ingenierie.

Ознаки пільгового кредиту має й позика Франції в межах програми “Створення єдиної системи авіаційної безпеки” (закупівля гелікоптерів для Міністерства внутрішніх справ).

Це типовий експортний кредит на 475 млн євро. Він надається для того, аби Україна купувала товари у французької компанії Airbus Helicopters SAS. Від придбання цих гелікоптерів та їх ввезення в Україну також не будуть сплачені жодні податки.

Польський кейс

Ще один пільговий кредитний договір Україна уклала з Польщею для реконструкції пунктів пропуску на спільному кордоні. Відповідно до угоди, ратифікованої у 2016 році, Польща надає Україні 100 млн євро під 0,15% річних на 25 років.

Мінімальна частка польських товарів, які купуватимуться за кредитні кошти, становить 60%. Польським підприємствам кредитні кошти передаватимуться напряму.

Наразі реалізація угоди затягується, бо Україна не схвалила закон про звільнення від податків та зборів польських товарів, придбаних за кошти кредиту. Днями депутати ухвалили відповідний закон лише за основу.

Детальніше про проєкт – у статті “Кредит втрачених можливостей: як Україна підриває свої відносини не лише з Польщею”.

На перший погляд, такі кредитні угоди вигідні всім: Україна отримує цільове фінансування на розв’язання довгострокових проблем, а країна-кредитор забезпечує свої підприємства замовленнями, громадян – робочими місцями, а також отримує невелику відсоткову плату та додаткові податкові надходження.

Якби Україна реалізувала ці програми власними силами, то витрачені кошти стимулювали б українську економіку та створювали робочі місця всередині країни.

Хоча деякі кредити надають можливості для місцевих виробників та постачальників. У польському кредиті частка непольських товарів та послуг може становити 40%. Тобто українські компанії можуть розраховувати на замовлення на 40 млн євро.

На початку жовтня, під час візиту президента Володимира Зеленського до Британії, Україна підписала договір на кредит на 1,25 млрд фунтів стерлінгів для флоту. Умови передбачають будівництво восьми кораблів, шість з яких будуть вироблятися в Україні.

Однак такі випадки – швидше винятки з правила. У переважній більшості основну вигоду від надання пільгових кредитів отримують закордонні виробники.

Як використовуються гроші

Попри привабливі умови, Україна неохоче витрачає пільгові позики, отримані від інших держав. У деяких випадках виділені гроші не використовуються протягом кількох років після підписання кредитних договорів та їхньої ратифікації.

Яскравий приклад – польський кредит на реконструкцію прикордонної інфраструктури.

Про виділення 100 млн євро Україна та Польща домовилися у 2015 році, проте Верховна Рада досі не ухвалила необхідні закони. Урядам довелося продовжувати прописаний в угоді граничний термін підписання контрактів до 31 грудня 2019 року.

За даними Міністерства фінансів, до 30 вересня 2020 року, тобто за більш ніж чотири роки з часу ратифікації угоди, із 100 млн євро було використано лише 5,57 млн євро.

Ще один приклад – кредит Німеччини в рамках проєкту реконструкції підстанцій у східній частині України. Країни домовилися про нього у 2016 році, однак використовувати гроші з позики на загальну суму 150 млн євро почали лише у 2019 році. До жовтня 2020 року Україна використала лише 24,9 млн євро.

На відміну від пільгових кредитів від Франції, Польщі чи Японії, німецька сторона надає кошти без зобов’язання купувати винятково німецькі деталі чи товари, але відсоткова ставка за цим кредитом дещо вища – майже 4% річних.

Найповільніше витрачаються гроші з кредиту на реконструкцію Бортницької станції аерації: за понад п’ять років із 108,2 млрд ієн було використано 431,66 млн ієн. Попри значущість проєкту, за половину періоду Україна освоїла лише 0,4% виділених коштів.

Причини – бюрократизація і неготовність працювати з проєктами, вважає аналітик Центру аналізу публічних фінансів та публічного управління КШЕ Анна Корнилюк. На її думку, один з основних факторів – відсутність навички роботи за проєктним принципом.

“Робота органів державного управління побудована за процесним принципом, а освоєння донорських коштів потребує проектного принципу: з чіткою ціллю, відповідальними, тайм-менеджментом. Як наслідок, проблеми виникають вже на етапі розробки проєктної документації”, – пояснює експертка.

За деякими пільговими кредитами Україна може втратити можливість використати пільгові кошти. Наприклад, за французькою позикою на реконструкцію систем водопостачання у Маріуполі кошти повинні були виділятися у 2019 році, однак проєкт запустили через рік після підписання угоди – у червні 2020 року.

“У державному бюджеті на 2019 рік на цю програму було закладено 44 мільйони гривень, які не були використані. У 2020 році планувалося використати 173 мільйони, проте після внесення квітневих змін до бюджету програма була вилучена.

Тобто у 2020 році проєкт фінансуватися не буде. Тимчасом в угоді зазначено, що кредит буде надано під контакти, погоджені до 31 грудня 2021 року. Таким чином, є висока ймовірність, що і цей проєкт не буде втілений вчасно”, – підсумувала Корнилюк.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я