На сьомому році гібресії РФ проти України вже цілком очевидно, що її інформаційна складова не менш небезпечна для майбутнього країни, ніж російські танки. Інформаційні атаки не забирають життя, але отруюють розум громадян і деформують суспільну думку. З боку РФ спостерігається ведення широкомасштабної інформаційної кампанії, спрямованої на встановлення (відновлення) контролю над Україною, утримання її в зоні свого впливу, дисперсію української державності та запобігання у такий спосіб фактичній ліквідації російського імперського проєкту.

Фрагмент аналітичної публікаціїРОСІЙСЬКИЙ СПРУТ У ДІЇ. КЕЙС “УКРАЇНА“. На основі досліджень експертної групи під егідою Центру глобалістики “Стратегія ХХІ.

Цілі інформаційного впливу

На стратегічному рівні інформаційна війна ведеться з метою руйнування цінностей супротивника, у тому числі заміни їх власними, руйнування потенціалу його спротиву, підпорядкування ресурсів задля їх використання у власних інтересах. Інформаційна війна — найжорсткіший вид інформаційного протиборства. Не існує загальновизнаних юридичних, моральних норм і обмежень на способи й
засоби ведення інформаційної війни, вони обмежені тільки міркуваннями ефективності. В інформаційній війні використовується весь спектр засобів, від «найбрудних», прямої неправди до «тонких» способів подачі інформації з правдивим змістом. Спільним для засобів нападу в інформаційній війні є те, що вони маніпулюють свідомістю.

Головна мета інформаційної війни РФ проти України така ж, як і всієї російської гібресії, — повернути Україну в зону геополітичного впливу РФ. Для цього необхідно перешкодити співробітництву та зближенню України із західними демократіями і не допустити її вступу в Європейський Союз і НАТО.

За даними компетентних органів України, інформаційні операції (ІО) проти нашої країни здійснюють:

  • Центр інформаційної безпеки Федеральної служби безпеки Російської Федерації (на території України);
  • підрозділ спеціальних заходів впливу Головного розвідувального управління Генерального штабу Міністерства оборони РФ (як на території ОРДЛО, так і на прилеглих до лінії розмежування територіях України);
  • підрозділ спеціальних заходів впливу Служби зовнішньої розвідки РФ (через треті держави).

Основними тактичними цілями інформаційних операцій ФСБ РФ на території України, за даними контррозвідки СБУ, є такі:

  • формування в патріотичних верствах населення відчуття розчарування й невіри, відсутності перспективи обраного у 2004-му та 2014 році шляху в напрямку західної демократії;
  • посилення в проросійськи налаштованого населення бажання відновити діалог із РФ на умовах Кремля;
  • повернення окупованих РФ територій (крім Криму) Україні на умовах Кремля й надання їм права блокувати будь-яке зближення України з ЄС і НАТО;
  • відмова України від повернення Криму;
  • зміна чинної української влади й політичної еліти на проросійську.

Операція з розмивання української ідентичності

Мова є найбільш індикативним показником ідентичності людини, тому для недопущення формування/відновлення в Україні власної ідентичності Росія здійснює шалений тиск з метою блокування українізації українського суспільства. Колишній радник президента Росії Андрій Ілларіонов стверджує, що нинішню війну проти України Володимир Путін розпочав за пів року до окупації Криму. Війна почалася з мовної агресії під час візиту Путіна до Києва 27 липня 2013 року. Саме тоді президент Росії, який раніше говорив “в Україні”, перейшов на граматичну форму “на Україні”. Невдовзі услід за Путіним на використання форми “на Україні” перейшли московський патріарх Кирило, керівник МЗС Сергій Лавров та інші російські сановники і чиновники. Цим переходом підкреслюється, що Україна — це всього лиш географічна частина території Росії, на якій проживають “укрáинцы”, тобто ті, хто живе “у края”. Парадигму діяльності в цьому напрямі визначено під час численних виступів Путіна, в яких він заявляв, що українці — штучно створений народ, історично його ніколи не існувало, українська мова — діалект російської, немає української
культури, є частина російської культури. У цьому напрямі активно розповсюджуються інформаційні матеріали, проводяться заходи, здійснюються виступи проросійськи налаштованих українських політиків. Найбільш одіозним у цьому можна визначити Вадима Новинського. Як приклад такої його діяльності можна навести підготовку ним разом із іншими 50 народними депутатами України (переважно представниками фракції “Опозиційного блоку”) подання до Конституційного суду України щодо визначення конституційності Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”.

Спільна історія

Культ “Великої Перемоги” всіляко поширюється Росією на всі країни колишнього СРСР, у тому числі в Україні, а відхід від заданої нею парадигми висвітлення подій Другої світової війни трактується як “фашизм” і засуджується.

Через те, що в сучасній історії Росії фактів і подій, які можна було б інтерпретувати в цьому ключі та ототожнювати Росію як супердержаву, немає (низький рівень життя переважної більшості населення порівняно з провідними країнами світу, низький технологічний рівень, в основному сировинна економіка — залежність від цін та обсягів постачання нафти і газу за кордон), для створення образу величі та гордості росіян за свою країну було обрано перемогу в Другій світовій війні (в Росії —перемога у Великій Вітчизняній війні).

У такий спосіб РФ намагається запобігти створенню Україною власного, національного, погляду на історичні події, сформувати національне бачення історії як підґрунтя для створення національної української ідентичності. В Україні за прикладом російських заходів проводиться показ радянських фільмів на воєнну тематику, святкових концертів з виконання радянських пісень воєнного
та пізнішого часу (телеканали “Інтер”, НТН, “Інтер-фільм”), акції “безсмертний полк” та інше.

Православна єдність

За результатами низки досліджень можна стверджувати, що українці є однією з
найбільш релігійних націй у Європі — понад 75% населення України вважають
себе віруючими людьми, більш як 90% з яких вважають себе християнами.

Хоча з цієї кількості активними прихожанами є набагато менша кількість віруючих, церква користується набагато більшим рівнем довіри серед населення, ніж будьякі інші інституції в країні.

Для формування національної ідентичності наявність визнаної канонічної національної церкви має основне значення, а проведення богослужіння українською мовою забезпечує її швидше впровадження в усі сфери життя країни. Тому питання дискредитації ідеї створення національної автокефальної церкви в Україні, її визнання іншими церквами є дуже важливим для РФ у плані недопущення формування української ідентичності.

Росія ніколи не припиняла своєї протидії створенню ПЦУ, значну роль у цьому відіграє партнер Рената Ахметова Вадим Новинський, який виступає і як канал з оприлюднення заангажованої, маніпулятивної інформації, і як спонсор певних заходів
(хресні ходи, закордонні візити тощо). Зазначені процеси активно висвітлюються створеним 2015 року ТзОВ “Інформаційне агентство “Спілка православних журналістів” (СПЖ). Ця організація на власному сайті розміщує заангажовані та відверто фейкові повідомлення, спрямовані на дискредитацію ПЦУ, роздмухування протистояння між вірними різних конфесій, фактично є рупором українського екзархату РПЦ (УПЦ МП). Також має свій канал на платформі YouTube, кількість офіційних прихильників становить близько 34,5 тисячі користувачів, хоча окремі матеріали, які там розміщені, мають більш як 130 тисяч переглядів.

Тло для успішного проведення означених спецоперацій створюється через експансію російської маскультури, передусім телевізійної продукції. До Революції Гідності виробництво власного якісного телевізійного продукту в Україні було під повним контролем з боку Росії. Зараз українські серіали знімаються в невеликій кількості, більшість із них фактично є кальками російського продукту, багато українських серіалів виробляються російською мовою, і фактично складно визначити країну походження та місце, де відбувається дія фільму. У такий спосіб розмиваються кордони між країнами і нав’язується російський спосіб життя, мислення, формується неукраїнська ідентичність.

Через серіали цільовій аудиторії закладається відчуття другорядності України, її підпорядкованості Росії. Окремо слід визначити компанію “Стар Медіа”, яка заснована 2006 року колишнім продюсером телеканалу “Інтер” Владом Ряшиним у Росії (кінокомпанія також має штаб-квартири в Україні та Великій Британії). “Стар Медіа” виробляє близько 600 годин серіалів, телевізійних фільмів і повнометражного кіно щороку. Загалом бібліотека кінокомпанії перевищує 5000 годин продукту з високоякісними відео та озвученням, що привертає увагу глядача. Компанія має офіційний канал на платформі YouTube, кількість офіційних
прихильників якого перевищила 1 мільйон користувачів. Практично кожен бажаючий український користувач Інтернету може безперешкодно ознайомитися з контентом цієї компанії.

https://www.starmediafilm.com/uk/project/The_Polish_Imprint

Фактичне спрямування діяльності компанії “Стар Медіа”— створення вигідної Росії інтерпретації історії перш за все країн пострадянського простору, формування російської (радянської) ідентичності в країнах колишнього СРСР. З цією метою знімається велика кількість “історичних” телефільмів на тему історії Російської держави, Київської Русі, Другої світової війни тощо. Виробляються
серіали з життя історичних персонажів радянської епохи з відтворенням у них показової форми радянського побуту і формування в такий спосіб вигідного сучасному російському керівництву ставлення до радянського минулого, в якому немає дефіциту, черг, каральної психіатрії та інших негативних аспектів життя, а показується лише той варіант дійсності, який викликає у старшого покоління ностальгію, а в молодшого — формує ідеалістичне уявлення про радянські часи та пострадянську (російську) ідентичність, ускладнює (унеможливлює) формування національної ідентичності, створює передумови для подальшого поширення ідей
“русского мира”.

Імідж та провокації

У рамках цієї операції здійснюються заходи з дискредитації вищого військово-політичного керівництва України, звинувачення у корупції, неспроможності владних інституцій вирішувати нагальні проблеми власного народу, представлення
України як ненадійного міжнародного партнера, тощо.

Із допомогою створених проросійських мереж (в основному соцмереж у різних регіонах України), які діють за єдиним замислом і планом своїх кураторів із РФ, розповсюджуються інформаційні матеріали деструктивного характеру, провокуються масові акції непокори (в тому числі і під патріотичними гаслами), активно залучаються нові прихильники. Ще одним напрямом у рамках цієї операції можна визначити інспірування регіонального сепаратизму в Україні. Як приклад можна навести спроби створення так званої Бессарабської народної республіки у 2015 році на території кількох районів Одеської області. Завдяки своєчасним діям СБУ ці спроби було припинено, особи, які були найактивнішими в цих діях, або засуджені, або вислані за межі країни.

Звинувачення України у вчиненні військових злочинів

У рамках цієї операції проводяться інформаційні акції, спрямовані на створення стійкого переконання як в Україні, так і в Росії, а також у світового співтовариства щодо непричетності РФ до розв’язання збройної агресії проти України, представлення її як суто внутрішнього конфлікту.

Можна виокремити кілька таких інформаційних акцій: “ихтамнет” — російських військ немає на території України, знищення рейсу MH-17 як злочин українських військових, заперечення неправомірності дій Росії під час атаки та захоплення українських катерів у Чорному морі поблизу Керченської протоки 25 листопада 2018 року.

Щоденно на інформаційних ресурсах квазідержавних утворень на окупованих територіях Донецької та Луганської областей (так званих ЛНР/ДНР) розміщуються інформаційні матеріали, в яких Збройні сили України звинувачуються у порушенні Мінських домовленостей, застосуванні систем озброєння великого калібру, обстрілах мирних жителів і використанні боєприпасів, заборонених міжнародними угодами і конвенціями (наприклад “фосфорних” боєприпасів, хоча такі типи боєприпасів не використовувалися ЗС України, а факти застосування таких боєприпасів фіксувалися якраз з боку російських окупаційних військ по позиціях ЗС України). Після розміщення таких повідомлень на інформаційних ресурсах “ЛНР/ДНР” вони поширюються на центральних каналах РФ з відповідними посиланнями, в пабліках соціальних мереж і в такий спосіб заводяться в інформаційний простір України, коли проросійські ЗМІ розповсюджують таку інформацію або з посиланням на російські ЗМІ, або як власний контент, але насправді він нічим не відрізняється від сфабрикованого окупантами.

Російські наративи

Через підконтрольні ЗМІ, ресурси мережі Інтернет, окремих журналістів, політиків, блогерів і тролів спецслужби країни-агресора наполегливо намагаються донести до українців головний меседж — проєкт “Україна” не відбувся, Україна — це failed state (неспроможна держава), і вижити українці можуть лише завдяки зближенню з Росією та тісному співробітництву з нею.
За оцінками профільних структур СБУ, російськими спецслужбами з допомогою їхніх українських посіпак в інформаційному полі України створюється віртуальна реальність, у якій:

  • в України немає власної історії: Київська Русь — це початок Російської держави, а не України;
  • український народ — це частина російського, і росіяни дуже люблять своїх братів-українців;
  • єдність із Росією — єдиний шанс для виживання слов’янських народів, до знищення й поневолення яких прагнуть англосакси та світове масонство;
  • усі західні сусіди України — Румунія, Польща, Угорщина і навіть Словаччина — виношують підступні плани із захоплення українських територій і розчленовування нашої держави;
  • Європа загниває й помирає через політкоректність, толерантність і поширення ЛГБТ;
  • українці — заблукалі вівці, сучасна українська політична еліта, яка обрала західний шлях, просто “хворіє”, будучи заражена спецслужбами Заходу вірусами вестернізації та націоналізму;
  • проєкт “Україна” наближається до завершення.

До цих уподобаних російськими “лицарями фейків і провокацій” тем варто також додати:

  • владу в Україні захопили “фашисти” і “націоналісти”;- в Україні триває громадянська війна;
  • Росія надає величезну допомогу Донбасу, що потерпає від “київської фашистської хунти”;
  • в Україні панує тотальна русофобія та переслідується російськомовна меншість;
  • в Україні відбувається наступ на свободу слова, переслідування опозиційних журналістів;
  • у Європі Україну “ніхто не чекає”, Європа “втомилася від України”, а підписана Угода про асоціацію Україна—ЄС — не просто невигідна, а згубна для української економіки;
  • Україна — місце для розміщення секретних біологічних лабораторій США, де проводяться небезпечні експерименти з вірусами.

Створюється враження, що, подібно до героїв серіалів, на телевізійних каналах постійно присутні особи, які завдяки появі на проросійських каналах і цитуванню в російських ЗМІ уособлюють собою основний лобістський потенціал РФ в Україні: колишній заступник голови адміністрації президента-утікача Віктора Януковича Андрій Портнов, ексміністр юстиції часів Януковича Олена Лукаш, ексміністр транспорту Євген Червоненко, представники верхівки ОПЗЖ Віктор Медведчук, Юрій Бойко, Сергій Льовочкін, Наталя Королевська, Нестор Шуфрич, Юрій Павленко та ін. “Експертний” супровід здійснюється низкою політологів маргінального характеру та тих, хто тривалий час перебуває на службі проросійських власників медіагруп. Для додання їм “європейської солідності” і створення ілюзії авторитетності в європейських політичних колах, з метою збільшити довіру українців як до проросійських політиків з ОПЗЖ, так і до російського бачення майбутнього України, в “міжнародні редакційні ради” телеканалів “112 Україна” і NewsOne було введено трьох депутатів Європарламенту. Нейтан Гілл, Девід Коберн і Арне Геріке — не тільки відомі євроскептики, а й давні шанувальники путінської Росії, що ретранслюють її меседжі в Європі, а тепер і в Україні.

Про дієвість російських інформаційних впливів та ефективність роботи інформаційно-політичного лобі Кремля в Україні свідчать не тільки зростання кількості українців, які вважають, що війну в Донбасі розпочала Україна і що в Україні переслідуються етнічні росіяни й російськомовні громадяни, а й результати по зачергових парламентських виборів, на яких проросійські сили в сумі набрали 18,3% голосів, а партія, що відверто орієнтується на Москву — “Опозиційна платформа — За життя”, одержала другу за величиною фракцію в Верховній Раді України.

Для поширення своїх наративів в українському інформпросторі Росія активно використовує як українських, так і західних політиків, політологів, журналістів і громадських активістів.

Український телемайданчик для ретрансляції кремлівських наративів досить значний: два із трійки загальнонаціональних телеканалів-лідерів глядацьких симпатій — “Україна” і “Інтер” належать великим бізнесменам (Рінату Ахметову й тандему
Фірташ—Льовочкін, відповідно), що не приховують свого лояльного ставлення до РФ і підтримують ідею зближення нашої країни з Росією. 2018–2019 роки ознаменувалися “медведчукізацією” українського телеефіру. Три провідні новинні канали — NewsOne, “112 Україна” і ZIK — було придбано Тарасом Козаком — близьким соратником Віктора Медведчука, кума Путіна й найбільш помітного та впливового провідника в Україні кремлівських ідей. Найбільш частими гостями студій цих телеканалів є політики із проросійських ОПЗЖ і “Опозиційного блоку”, меседжі яких, а також цілого пулу “політологів” і “експертів” дуже часто дублюють або є варіаціями основних наративів російської пропаганди в інформаційній війні проти України. Зазначені телеканали часто маніпулюють інформацією, спотворюючи зміст навіть цитованих ними публікацій західних ЗМІ й аналітичних центрів.

Як свідчать дані соцопитування за березень 2019 року, соціальні мережі є топджерелом інформації для 23,5% українців. 74% активних українських користувачів соцмереж вибирають Facebook. Пасивне сприйняття інформації робить відеохостинг YouTube популярним в Україні, як і в користувачів у всьому світі. Інші соціальні мережі — Google+, Tumblr, Twitter, Telegram, Instagram, “Живий журнал”, Linkedln тощо — менш популярні в Україні. Проте в останній рік набули популярності анонімні Telegram-канали (“Резидент”, “Темный рыцарь”, “Легитимный”, “Разведчик”, “Шептун”, “Цибуля”, “Бородатая бабушка”, Shadow Anonymous тощо). Вони часто поширюють проросійські наративи, причому деякі з них пов’язують із заступником голови Офісу Президента Кирилом Тимошенком. Як, зокрема, Telegram-канал “Резидент”.

Серед українських сайтів, що входять до десятки найбільш відвідуваних українцями, частину різною мірою можна розглядати як поширювачів російських наративів — це Страна.UA, Gordonua.com, Korrespondent.net, Znaj.UA. Ці сайти часто використовують російські інтернет-ресурси й інформагентства як джерела первинної інформації, зокрема, про міжнародні і навіть українські новини. Також ці сайти часто публікують інформацію про внутрішні події в Росії, нав’язуючи своїм читачам російський порядок денний, і в такий спосіб споживач зазначеної інформації постійно перебуває в російському інформаційному полі.


Одна з головних особливостей інформаційних операцій російських спецслужб в Україні — їх проведення в основному у рамках українського законодавства. Росія використовує досягнення демократії як її слабкості в тих демократичних державах, де вона здійснює інформаційні операції. Якщо ж Україна почне суттєво змінювати своє законодавство, роблячи його жорсткішим у сфері прав і свобод, існує велика небезпека скочування до авторитаризму або навіть до диктатури.

Не тільки законодавчі, але й ціла низка технічних проблем послаблюють інформаційну безпеку України. Після того, як значна частина телекомунікаційної інфраструктури в ОРДЛО й Криму була захоплена окупантом, Україна за шість років російської агресії спромоглася запустити лише чотири телевежі. Донині українське теле- і радіомовлення не відновлене на значній частині Донецької й Луганської областей. Незважаючи на існування технічних можливостей і створення українськими фахівцями унікальної системи глушіння ворожого ефіру “Серпанок“, Україні й досі не вдалося повністю заглушити “голоси” країни-агресора у своєму прикордонні. За оцінками профільних фахівців, Україна інформаційно вже втратила Крим, “ДНР” і “ЛНР”, що дивляться й слухають Росію та живуть її порядком денним. Більш того, сьогодні наша країна серйозно ризикує втратити інформаційно ще й мешканців прикордоння на території, контрольованій Україною, якщо терміново й усерйоз не займеться вирішенням проблеми недостатнього покриття українським сигналом цих територій.

1 коментар

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я